Політ над містом
залишається кілька годин до порожнечі
але спочатку переломлю хліб і роздам голубам
нехай ці апостоли рознесуть звістку
і я зовсім не вірю що хтось із них зрадить
бо голуби щирі коли підійшовши воркочуть
і щирі коли торкаються голівками моїх долонь
їм не потрібно жодних чудесних перетворень
і навіть коли самотність перетворює воду на горілку
вони уважно дивляться своїм пильним оком
а потім повертають голівки і дивляться знову
наче не вірять тóму що бачать і не вірять тóму
що брами міста можуть впустити і випустити
що брами душі можуть впустити і випустити
що брами очей можуть впустити і випустити
що брами слів можуть впустити і випустити
що брами тіла можуть впустити і випустити
що брами серця можуть впустити і випустити
того хто приїхав не проповідувати а прийняти
любов у котру вірив так як узагалі можуть вірувати
пригадуєш якось ми удвох прийшли до синагоги
нас тоді не впустили чи то охоронці чи то торговці
бо запитали хто ми є і чи ми є «їхні»
я тоді ще пожартував що церков багато а бог один
але що робити коли жінок багато а ти одна
бо жінка це не синагога і обрізаних не шукає
але сьогодні я стою пред тобою як синагогою
розуміючи що торговця із тебе я не вижену
для цього потрібно бути Назореєм
а я лише земний чоловік і нестиму свій земний хрест
яким не порятую жодне людство проте вірю
що можливо порятую кілька загублених людей
котрі стоячи на межі прірви цього не робитимуть
хоча б тому що дочитавши тут нашу із тобою долю
зрозуміють що мені так само було погано і гірше
але я вистояв бо ще не дійшов кінця дороги
тієї дороги де не кров віри і де не карма на наших дітях
це дорóга душі що летітиме понад усі порожнечі
і твоя душа за моєю не шукатиме звідти втечі
16.01.2011
