Казка
останній лист з безсніжної зими
залишиться в конверті невідкритім
і листоноша до замку убито
вкарбує погляд повен сивини
як човен в тьмі гайне курець у ніч
мов парк замало повен ліхтарями
мов тьма котра розверзлася світами
всесильна більше милості облич
мов ангел як причинний через ліс
не спинить поїзд нами незнайомий
коли роз’їдемося з болем до судоми
до відчаю і спротиву коліс
і я напівбезумний у снігах
гукатиму до машиніста: «Їхай! Їхай!»
не розпізнавши над селянські стріхи
тепло осель у коминів димах
не розпізнаю ангелів-гінців
і миле місто за яке пропасти б
як злодій що збирається украсти
скрадеться в протилежному кінці
і лист останній теплої зими
залишиться в конверті невідкритим
як непрочитаний волхвами витвір
сумного сліду за Різдвяними саньми
9 грудня 2010