ЕЛЕГІЯ
Ризикни обпектися, торкнувшись чола.
Відсмикнувши раптово руку,
цей пейзаж дозбирай, наче крихти (зола!),
дай птахам у дорогу води, для крила.
Пригадай, що колись ти у мене була
і закутайся тихо в розлуку.
Перелітні птахи покидають міста,
замикаючи жовтень у ночі.
Риби плещуть на дні: що птахам висота,
що ріка висихає, гризе самота,
самогубця злітає у небо з моста.
Ці часи нас замочать.
Можу тихо живтú, снами бачити ліс,
знову бахуром тирити груші.
Але час обирає курвів та гульвіс,
їм вигукує "браво" і кличе "на біс".
Мій Господь зазирає з господніх куліс
і витрушує душу.
Бачу власний театр – цвілий пафос тих роль;
я ненавиджу зіграні п’єси.
Стільки крові розпито із келихів доль...
Кислота сивини: не спасе алкоголь.
Себе бачу згори, словом, – голий король.
Під крилом стюардеси
долетіти б на старість в осінній курорт
біля моря. Гурзуф або Ялта.
Білий лайнер велично заходить у порт,
тягнуть линви надривом гортаней, аорт.
І студентку чекає за тиждень аборт
від матроса-прибалта.
Ти ввімкни телевізор, кіно про тварин;
про загиблих під бампером фури
в історичній частині, де клоун один
балотується в мери, хоч з виду кретин
і верзе про здобутки сектантських меншин
в українську культуру.
«Я би трахнув Бандеру...», великих нагнув, -
екс-міністр дошуковував зиску*.
Ех! – воскрес би Тарас на годину одну
з-понад Канева гнати хазарську жидву
з планокурами. Та за княжну Рєпніну,
Бузині надавав би по писку.
Пам’ятаю, маленьким: вечеря, Різдво,
смак куті, тепла піч і вертепи:
я вкидаю копійку в капшук, аби зло
нам оселю шляхами всіма обійшло.
Так і вийшло: те бидло в столицю пішло,
впхавши роги у білі манжети.
І мичать, і мурчать, тупотять, наче слон;
на майданах викручують дулю.
Відмирає людей сорок п’ятий мільйон,
у Верховній, хоч плюй, кожен перший – гандон.
Вже не знаю де ангел гніздиться... Пардон,
над гніздом цим – літає зозуля.
З віком час перетне мої сни, календар.
Із травневих депресій – осінні.
Доки чую дощі на обличчі – це дар.
Часом блимне блондинка діоптрієм фар,
часом хочеться гепнути з танку в радар
на кордоні Росії.
Та не гоже палити мости і любов.
Чи вина, що бісівське насіння,
котре час перетре, – і очиститься кров.
На погостах – єдиний кадастр підошов.
Замовкаю, бо поряд Архангел пройшов
дозбирати каміння.
2008
* – «Я міг би «трахнути» Бандеру Щербицьким, але не зробив цього, бо Щербицький – фігура з минулого…» – з цього зізнання почав виголошувати тост на фуршеті після фіналу «Великих Українців» екс–віце–прем'єр з гуманітарної політики Дмитро Табачник.
ELEGY
Take the risk of getting burned by touching your forehead.
Suddenly pulling his hand away,
collect this landscape like crumbs (ash!),
give the birds water in the way, for the wings.
Remember that I once had you
and wrap yourself quietly in separation.
Migratory birds leave the city,
closing October at night.
Fish splashing on the bottom: what birds height,
that the river dries up, the loneliness gnaws,
the suicide bomber takes off into the sky from the bridge.
These times will soak us.
I can live quietly, dream of seeing the forest,
again fringe pears.
But time chooses whores and gulvis,
he shouts "bravo" and calls "to hell".
My Lord peeks from the Lord's backstage
and shakes the soul.
I see my own theater - the moldy pathos of those roles;
I hate plays.
So much blood was drunk from the glasses of destiny ...
Gray acid: alcohol does not save.
I see myself from above, in a word, a naked king.
Under the wing of a flight attendant
would fly to old age in the autumn resort
near the sea. Gurzuf or Yalta.
The white liner enters the port majestically,
pull the line by straining the larynx, aorta.
And the student will have an abortion in a week
from a Baltic sailor.
You turn on the TV, the movie about the animals;
about the dead under the bumper of the truck
in the historical part, where the clown is alone
running for mayor, albeit in the form of nerds
and believes in the achievements of sectarian minorities
into Ukrainian culture.
"I would fuck Bandera ..."
the ex-minister was looking for a profit *.
Eh! - Taras would rise for an hour
to drive Khazar Jews from above Kaniv
with planokur. And for Princess Repnina,
Elder would give a squeak.
I remember the little ones: dinner, Christmas,
taste shod, warm oven and nativity scenes:
I throw a penny in the hood to harm
we bypassed the house in all ways.
And so it turned out: the cattle went to the capital,
pushing the horns into the white cuffs.
And mutter, and purr, stomp like an elephant;
on squares twist a fig.
Forty-five million people are dying,
in the Supreme, though spit, every first one is a gandon.
I don't know where the angel nests anymore ... I'm sorry,
a cuckoo flies over this nest.
With age, time will cross my dreams, calendar.
From the May depressions - autumn.
As long as I hear rain on my face, it is a gift.
Sometimes flashing blonde diopter headlights,
sometimes I want to go from tank to radar
on the border of Russia.
But it is not good to burn bridges and love.
Or wine that demonic seeds,
which time will grind, and the blood will be cleansed.
On graveyards - the only cadastre of soles.
I am silent, because the Archangel passed by
pick up the stones.
2008
* - "I could have" fucked "Bandera Shcherbytsky, but I didn't do it, because Shcherbytsky is a figure from the past…" Dmitry Tabachnik. Смотрите также: | |
