я у тобі не те щоб не назавжди
я у тобі навіть не повсякчас
ти вилизуєш з мене колишній біль
щоб завдати новий і щоб він застряг
у моїх долонях та у нутрі
і болів вже єдиним таким плачем
і щоб більше нікого і тільки твій
монолітній щем.
просто все це насправді якась хуйня
коли ти непотрібна. а він нічий
і замовчуєш все це від дня до дня
щоб не визвати зайве раптових тем.
і виношуєш все це у голові
переповнюєш сенсом прості слова
а ось він стоїть. він такий живий
що ти більше й не хочеш сама
говорити із ним про усю цю суть
хто кому ще винен чи хто дурний
пережити нашестя твоїх розлук
і змиритися з тим
що ти потім прийдеш. /пізніше всіх/
коли здасться що я тебе вже не жду
і хапатимеш руки мої сумні
й принесеш весну
просто пальці в волосся твої повзуть
і ти горнеш до себе без жодних слів
і вдихаєш із мене мою ж жагу
до твоїх обійм'
і я думаю — добре що ти все ж тут
і що ти видаєшся таким своїм
добре що я біля тебе сплю
добре що ти в ці хвилини
мій
лютий, 2016
Жабокрик