твій голос
твій голос тепер мені сниться
від нього потрібно ховатися так
як від сонця ховають зіниці.
твій голос.твій голос мене убиває
ламає/ судомить/ шмагає/ зжерає
твій голос.
а скільки ж у ньому прозріння!
твій голос — моє божевілля
і я віддала би усе щоб щодня сходити з розуму (бо ж то фігня)
нащо той розум, коли мені ти на вухо шепочеш пестливі листи.
нащо той розум, коли у мені стерлося все : люди/спогади/дні
лиш залишилась одна чортівня. голос твій. параноя моя.
твій голос.
останнє що чую. перше що чую.
коли прокидаюсь/ вдягаюсь/мандрую
коли розмовляю з якимись придурками,
коли понеділки мішаю з вівторками.
врешті решт зиму із літом мішаю.
і чую тебе коли засинаю.
і чую тебе навіть посеред тиші
і чую тебе в ненаписаних віршах
і чую тебе у простих незнайомцях
і навіть в давно забутих коханцях
твій голос звісно ж мене убиває.
але чи без нього була б я?
хто знає.
хто знає
що було б якби в мені ти
не взрів би ні чого не зміг би знайти
ніскілечки щастя ніскілечки сонця
не бачив би волі й рудого волосся
хто знає що було б
можливо й нічого
можливо я би не вірила в слово
можливо нічого про душу не знала б
можливо б щоночі тебе не чекала б
можливо у мене б скінчилися сили.
та скоріше всього я би просто не жила.
я просто померла б від того що ти
не дав мені голосу свого знайти.
тому хай твій голос завжди мені сниться
нехай йому зводять молитви черниці
бо це вже повік у моєму житті:
твій голос в мені.
твій голос в мені.
березень, 2014
Жабокрик