Десь линула мова...
І в простір летіли слова зрозумілі прості.
І люди сходились, лишивши роботу,
Бо кожен послухать хотів.
І кожен, хто чув чисту правду про себе
І в притчах себе впізнавав.
І хтось про минуле,
а хтось про майбутнє згадав.
Із натовпу хтось не встидаючись плакав
І прощення в Бога просив.
А хтось у глибокій сердечній темряві
Докори сумління топив.
Із різних сторін, різні люди зібрались,
І кожен по-свому сприйняв,
І кожен знайшов в Його Слові те, що шукав.
Тут серце розбите, що Бога шукало
Пізнало Його в повноті.
А інше, холодне, що каменем стало -
Розп'яло Його на хресті.
Хтось бачив у Ньому спасіння для себе,
А комусь Він заважав.
І кожен знайшов в Його Слові те, що шукав.
Somewhere the language flowed ...
And plain simple words flew into space.
And the people came together, leaving their jobs,
Because everyone wanted to listen.
And everyone who has heard the pure truth about themselves
And in parables he recognized himself.
And someone about the past,
and someone mentioned the future.
Someone in the crowd cried without shame
And he asked God for forgiveness.
And someone in deep heart darkness
Remorse drowned.
From different sides, different people gathered,
And each in his own way perceived,
And everyone found in His Word what he was looking for.
Here the heart is broken that it sought God
I knew Him fully.
And the other, cold that became a stone -
He was crucified.
Someone saw in Him salvation for themselves,
And He disturbed someone.
And everyone found in His Word what he was looking for.
