Хотіла бути чемною, даремно я
Казав тобі, що для всіх
не станеш хорошою
перепрошую, що став зайвою ношею.
І відтепер усе, що буде
розсудливо лишити так як є: моє й твоє.
Ми так здавалися схожими,
за порожніми розмовами
приховували справжнє!
Знаю біль був,
знаю це не твоя вина,
що сіль була розсипана.
Знаю біль є
знаю я не життя твоє,
та й не хочеться -
лиши мені моє!
Усі прийоми давно вже стали відомими,
слова знайомими і лиш чужими ми.
Давно говоримо різними мовами,
спільну не знайти щоб запитати: "Ну як ти?"
Знаю біль був,
знаю це не твоя вина,
що сіль була розсипана.
Знаю біль є
знаю я не життя твоє,
та й не хочеться -
лиши мені моє!