Блакитне небо вже не те,
Рожеві зорі замете холодним снігом твоїх відмов.
І все моє вже не моє,
Забрала навіть не своє,
Чекай! Тримай ще жменю розмов.
Навіть, якщо ти справді підеш,
Навіть, якщо краще за мене знайдеш,
Я просто прошу, не забувай мене,
Адже було чимало моментів,
Що зв'язали мене і тебе.
Відпускаю я тебе.
Не тримаю я тебе.
І коли сонце сяде знов,
Згадаєш про мою любов,
Але не буде поряд вже мене,
Ти тихо-тихо позіхнеш,
Адже від серця правду не сховаєш,
Вимкнеш світло і заснеш.
2014, Сашко Чайковський ©