Знаєш, як буває, світло стає, як тінь
справжні речі риси втрачають,
І створюють ілюзію змін.
Знаєш, як буває, коли ти геть один,
Від шумної компанії тікаєш,
А ніхто не помічає.
І так багато, багато пустих годин,
Замало, замало чистих світлин,
Я задихаюсь, пустіть на волю!
Я вже втомився від тотального контролю.
Пам'ятаєш, як раніше, ти жив та вірив в любов,
А зараз цинічно руйнуєш основу з основ.
Пам'ятаєш як раніше, ти був щасливий просто так,
А тепер для щастя тобі потрібен майже літак.
Сашко Чайковський, 2015 ©