І тоді вона каже:
я знаю, чим це завершиться,
все завершиться тим, що все нарешті завершиться.
Я буду страждати, ти будеш ловити щоразу нових мерців,
відпускаючи тих, що піймалися першими.
Але я їй кажу:
ніхто не буде страждати.
Ніхто й ніколи більше не буде страждати.
Навіщо тоді існує вся ця поезія,
навіщо в повітрі відкриваються шлюзи й шахти?
Для чого тоді ми заповнюємо порожнечу
віршáми й колядками, для чого лаштуємо втечу?
Адже кожен нормальний поет може спинити своїми словами
будь-яку кровотечу.
І тоді вона питає:
чому ж ці нормальні поети поводяться, ніби діти?
Чому живуть, як прибульці, й помирають, наче бандити?
Чому не спиняють хоча би те,
що можуть спинити?
А я їй кажу: тому що важко жити з чужими тілами,
тому що в святих щодо мови свої, незрозумілі плани,
тому що нормальних уже не лишилось, а ті, що є, —
злодії та шарлатани.
Заговорюють біль тваринам і дітям,
ловлять пташине пір'я, що застрягло між віттям,
живуть собі, вибираючи
між смертю й безробіттям.
Тому все завершиться тим, що все почнеться спочатку,
западаючи в горло й лягаючи на сітчатку,
наповнюючи нас любов'ю і забуттям,
відразу,
в зачатку. И тогда она говорит:
я знаю, чем это закончится,
все завершится тем, что все наконец закончится.
Я буду страдать, ты будешь ловить каждый раз новых мертвецов,
отпуская тех, что попались первыми.
Но я ей говорю:
никто не будет страдать.
Никто и никогда больше не будет страдать.
Зачем тогда существует вся эта поэзия,
зачем в воздухе открываются шлюзы и шахты?
Для чего тогда заполняем пустоту
виршáмы и колядками, для чего строит побег?
Ведь каждый нормальный поэт может остановить своими словами
любое кровотечение.
И тогда она спрашивает:
почему же эти нормальные поэты обращаются, будто дети
Почему живут, как пришельцы, и умирают, как бандиты?
Почему останавливают хотя бы то,
что могут остановить?
А я ей говорю: потому что трудно жить с чужими телами,
потому что в святых по языку свои, непонятные планы,
потому что нормальных уже не осталось, а те, что есть, -
воры и шарлатаны.
Заговаривают боль животным и детям,
ловят птичьи перья, что застряло между ветвями,
живут себе, выбирая
между смертью и безработицей.
Поэтому все завершится тем, что все начнется сначала,
западая в горло и ложась на сетчатку,
наполняя нас любовью и забвением,
сразу,
в зачатке. Смотрите также: | |
