Місто, в якому вона заховалася, горить прапорами,
лежить під засніженими перевалами.
Мисливці виганяють дичину з протестантських соборів,
блакитні зорі падають в озера,
убиваючи непоквапливу рибу.
Ах, ці вулиці, над якими зависають канатохідці.
Ах, як вони балансують за шкільними вікнами,
викликаючи захват.
Як ухиляються від озерних чайок,
що вихоплюють із її рук золоті невагомі чіпси.
Там, де ми з нею колись жили,
ми не мали часу на спокій і споглядання,
Ми билися об гострий очерет ночі,
Скидали баласт до чорної шахти ліфта,
аби протриматися у повітрі ще одну ніч,
ненавидячи і не пробачаючи,
не приймаючи й не вірячи,
гнівно переживаючи найкращі дні свого життя.
А ось місто, в якому вона нарешті сховалася,
торкає її ніжно з а руку,
відчиняє перед нею свої склади та сховища.
Ах, ці порти, куди сходять вивезені в трюмах сенегальці,
чорне м’ясо сердець, слонова кістка очей.
Ах, ці підвали, паковані сиром,
гостинні протестантські міста, в яких можна пересидіти страшний суд –
такі тут навчені адвокати, такі неприступні мури.
Отам, де ми з нею колись грілися на кухнях,
біля синіх джерел вогню,
по нас не лишилося жодного сліду.
Час, старий канатоходець,
сто разів падав, сто разів підіймався,
зі зламаними ключицями, із залізними зубами.
Йому без різниці, в якому напрямку рухатись
залиже рани, знову танцює між чайками.
Але місто, в якому вона змогла заховатись,
які тут барвисті сукні та сорочки,
яка барвиста шкіра у пілотів і китайських студенток.
Ах, це свіже гірське повітря,
це відчуття крові після виснажливих поцілунків.
Вона нічого не забула там, звідки поїхала – жодного голосу, жодного прокляття.
Життя – це веселе перетягування линви:
з одного боку її тягнуть янголи, з іншого – адвокати.
Адвокатів – більше, але і послуги їхні коштують дорожче. The city where she hid, burning flags,
lying under snow passes.
Hunters banished game with Protestant churches,
blue dawn falling in lake
nepokvaplyvu killing fish.
Ah, the street on which hang tightrope walker.
Oh, how they balance on school windows
causing delight.
As evade lake gulls,
that snatched from her hands weightless golden chips.
Where we had once lived,
we had no time for rest and contemplation,
We fought against sharp reeds night
Dumped ballast to the black elevator shaft,
to hold in the air one more night,
not hating and forgiving,
not accepting and not believing
angrily experiencing the best days of his life.
But the city in which she finally disappeared,
touching it gently with a hand
before it opens its warehouses and storage facilities.
Oh, those ports, which dates back taken in the holds senehaltsi,
Black Meat hearts, ivory eyes.
Oh, those cellars, packing cheese,
Protestant hospitable city, where you can sit Judgment -
here are trained lawyers are impregnable walls.
Yonder, where we had once basking in the kitchens,
blue source near the fire,
for we have not left a trace.
Time, the old tightrope walker,
fell a hundred times, a hundred times rose,
with broken clavicles, with iron teeth.
He was no difference in which direction to move
zalyzhe wound again between dancing seagulls.
But the city in which she was able to escape,
there are colorful dresses and shirts,
Colorful leather that pilots and Chinese students.
Oh, it's fresh mountain air,
This feeling grueling blood after kissing.
She forgot nothing there, from left - no voice, no curse.
Life - a fun tug tow:
on the one hand pulled angels on the other - lawyers.
Lawyers - more, but their services are more expensive. Смотрите также: | |
