Марат помер уві сні.
На початку березня, навесні.
Коли танцюють сніги,
і ріки лишають свої береги,
як діти лишають батьківські доми
після тяжкої зими.
Марат тренувався на «Спартаку».
Мав техніку вивірену і тривку,
з тренованим тілом і серйозним лицем,
був, мабуть, насправді кращим бійцем
в свої роки в напівсередній вазі,
мав наколку з Фіделем на лівій нозі.
Імам говорив, стоячи над ним:
«Пророк, - говорив, - він не був сумним.
Він вірив, що зло вижирає зло.
Буде так, як буде. Завжди так і було.
Хай Марату згадають кожну з провин,
Пророк дбає завжди про таких, як він.
Приспів:
Марат помер уві сні.
На початку березня, навесні.
Коли танцюють сніги,
і ріки лишають свої береги,
як діти лишають батьківські доми
після тяжкої зими.
Маратова мама мовчала в кутку.
Маратів брат читав молитву гірку.
Імам говорив: "Сонце сходить будь-де,
І все, що зникає, ще колись зійде»,
«Ніщо не зникає, - відповів йому брат.
- Я битимусь з тими, з ким бився Марат.
Я знаю напевне, чому він помер.
Щоранку він бився проти химер.
Щодня він збивав у кров кулаки,
Аж доки над ним не згасали зірки.
Не всі заступають за цю межу.
Хто знав його, знає, про що я кажу.
Як може зникнути те, що є?
Для чого пророк нам усе це дає?
Насправді зникнути може хіба що страх.
Все інше є в нас – в молодших братах,
які розбивають собі серця,
Вдень і вночі, стоячи до кінця».
Приспів (2):
Марат помер уві сні.
На початку березня, навесні.
Коли танцюють сніги,
і ріки лишають свої береги,
як діти лишають батьківські доми
після тяжкої зими.
Брат замовк, відійшов убік.
Він був молодший від Марата на рік.
Марата завжди вважав головним.
Тримався ним, ходив за ним.
Тепер ось мовчав, відійшовши нараз,
і стримував сльози, соромлячись нас.
Коли виносили тіло, почався сніг.
Він падав із темних небес до ніг.
Імам ішов попереду, ніби мара.
Весна на цвинтарі – не найкраща пора.
Жінки ховали сльози, а чоловіки
відчували, як згасають над ними зірки. Марат умер во сне.
В начале марта, весной.
Когда танцуют снега,
и реки оставляют свои берега,
как дети оставляют родительские дома
после тяжелой зимы.
Марат тренировался на «Спартаке».
Имел технику выверенную и прочную,
с тренированным телом и серьезным лицом,
был, пожалуй, на самом деле лучшим бойцом
в свои годы в полусреднем весе,
имел наколку с Фиделем на левой ноге.
Имам говорил, стоя над ним:
«Пророк, - говорил, - он не был печальным.
Он верил, что зло вижирае зло.
Будет так, как будет. Всегда так и было.
Пусть Марату вспомнят каждую из проступков,
Пророк заботится всегда о таких, как он.
припев:
Марат умер во сне.
В начале марта, весной.
Когда танцуют снега,
и реки оставляют свои берега,
как дети оставляют родительские дома
после тяжелой зимы.
Марата мама молчала в углу.
Марат брат читал молитву горку.
Имам говорил: "Солнце всходит где,
И все, что исчезает, еще когда сойдет »,
«Ничто не исчезает, - ответил брат.
- Я буду драться с теми, с кем дрался Марат.
Я точно знаю, почему он умер.
Каждое утро он сражался против химер.
Ежедневно он сбивал в кровь кулаки,
Пока над ним не угасали звезды.
Не все заслоняют за эту границу.
Кто знал его, знает, о чем я говорю.
Как может исчезнуть то, что есть?
Для чего пророк нам все это дает?
На самом деле исчезнуть может разве что страх.
Все остальное у нас - в младших братьях,
которые разбивают себе сердца,
Днем и ночью, стоя до конца ».
Припев (2):
Марат умер во сне.
В начале марта, весной.
Когда танцуют снега,
и реки оставляют свои берега,
как дети оставляют родительские дома
после тяжелой зимы.
Брат замолчал, отошел в сторону.
Он был моложе Марата в год.
Марата всегда считал главным.
Держался ним, ходил за ним.
Теперь вот молчал, отойдя вдруг,
и сдерживал слезы, стесняясь нас.
Когда выносили тело, начался снег.
Он падал с темных небес к ногам.
Имам шел впереди, будто призрак.
Весна на кладбище - не лучшая пора.
Женщины прятали слезы, а мужчины
чувствовали, как угасают над ними звезды. Смотрите также: | |
