Я народився в найкращому місті.
Мені було весело, хоча і тяжко.
І коли ви дивилися останні вісті,
Я добивав останню затяжку.
І коли ви кпували собі поп-корни,
Щоби пересидіти дефолт і негоду,
Я продавав свої внутрішні органи,
Щоби не здохнути від гніву і голоду.
Моє місто - пластик із гіпсокартоном,
Табак, порошок і суворі портвейни.
Хто міг звалити, той давно за кордоном -
Тооргує піцою, чистить басейни.
Свобода совісті, відкриті рнки.
Ловіть свій шанс, ще все може статися.
Я залишаюсь прогрівати будинки,
Щоби вам було куди повертатися.
Удача, мов птах, сидить на плечі.
Китайські гетри, пакистанські м'ячі,
Тайський одяг, в'єтнамська мівіна:
Я залишаюсь - це моя країна.
А ті, що хочуть наглядати за мною,
Справляють, як вміють, солодке враження,
Ховають від мене свою параною
І говорять мені про загальне покращення.
Все розуміють і вміють пробачити,
Дають паспорти і забирають пожертви.
Я б теж звалив, але хочу побачити,
Як вони будуть один одного жерти.
I was born in the best city.
It was fun, though difficult.
And when you watched the latest news,
I was finishing the last puff.
And when you were buying pop roots,
To overcome the default and bad weather,
I sold my internal organs,
In order not to be overwhelmed by anger and hunger.
My city is plastic with plasterboard,
Tobacco, powder and severe port.
Who could blame, long ago abroad -
Coat of pizza, clean pools.
Freedom of conscience, open skin.
Catch your chance, anything else can happen.
I stay home warming,
For you to go back to.
Luck, like a bird, sits on your shoulders.
Chinese leggings, Pakistani balls,
Thai clothing, Vietnamese minivan:
I remain - this is my country.
And those who want to look after me
Make a sweet impression,
They hide their paranoia from me
And they tell me about an overall improvement.
Everyone understands and is able to forgive,
Passports are given and donations are collected.
I would have fallen too, but I want to see
How they will devour each other.
