Я не писатиму тобі віршів, якщо читаючи їх, ти простягатимеш руки вгору, мов маріонетка ( чи правильніше "маріонет"), збочена (-ий) моїми римами. Я не кликатиму тебе в свої обійми, знаючи, що востаннє ти міцно тулився до стіни вагонного купе, яке трутили до Львова.
Буде образливо, якщо Львів закохається у тебе швидше.
Буде моторошно, якщо я взагалі не любитиму тебе, хоча це скоріш звучить сюрреально.
А якщо я полюблю Львів, Львів - тебе, а ти - мене, то хто ж буде зайвим тут, зараз, в цю хвилину, коли я потайки ховаю в собі бажання зрадити тобі саме з містом Лева?
Ти кардинально зміниш думку. Скажеш, що я повія і моє призначення - примерзати порваними колготами до зимового тротуару якогось задрипаного провінційного містечка.
Мабуть, тобі весело перед сном уявляти цю трагікомедію. Але знаєш, ти в дечому все-таки правий. Правий настільки, що я гублюся, де право, де ліво.
Львів уже був у мені.
А ти досі вагаєшся.
Докурюєш останню сигарету на балконі, роздумуючи над тим, чи потрібна я тобі взагалі, якщо є Львів?
І тієї ночі ти навіть краєм вуха не можеш почути, як моторошно гудить потяг, що везе мене на край цього збоченого світу.
Дарма ти не признався вчора, що ладен покинути Львів заради мене.
Зворотній потяг скасували...
I will not write poems to you if, as you read them, you reach out like a puppet (or rather a "puppet") perverted by my rhymes. I will not call you into my arms, knowing that the last time you huddled firmly against the wall of the compartment car, which was poisoned to Lviv.
It will be insulting if Lviv falls in love with you faster.
It would be scary if I didn't love you at all, although it sounds more surreal.
And if I love Lviv, Lviv - you, and you - me, then who will be superfluous here, now, at this moment, when I secretly hide in myself the desire to betray you with the city of Leo?
You will radically change your mind. You will say that I am a prostitute and my purpose is to freeze torn tights on the winter sidewalk of some dilapidated provincial town.
Apparently, it's fun to imagine this tragicomedy before going to bed. But you know, you're still right about something. Right so much that I get lost, where right, where left.
I already had Lviv.
And you still hesitate.
Do you smoke the last cigarette on the balcony, wondering if you need me at all, if you have Lviv?
And that night you can't even hear out of the corner of your ear how terribly the train that takes me to the edge of this perverted world is buzzing.
In vain you did not admit yesterday that you are ready to leave Lviv for me.
The return train was canceled ...
