Коли хочеться кричати від болю;
Коли серце виривається в шаленому русі;
Коли хочеться зірватись, й на волю,
Або коли зовсім не в дусі -
Кричи на всю горлянку!
Кричи, щоб хтось відірвавсь від сну.
Випий чогось гарячого склянку,
Кричи. Пануй!
Клич новий пронесеться землею;
Сніг новий закриє сліди;
Цар новий володітиме нею;
Криком новим за тим просліди.
А коли од болю кричати охота,
А певні речі вірно не певні,
Не стримуй себе, згадай, хто ти.
Просто кричи, а не запевнюй…
Просто гори шаленим багаттям,
Щоб побачили ті, що згори.
Я знаю, що це непросте заняття,
Але, як судилось, то палай … і згори!
Поночі. Земля оділа чорне плаття,
Світ, дошкуляючи, заморив.
То буде для темряви кляте прокляття –
Спалахни, і якнайдовше гори!
Виблискуй, щоб ті, хто високо в небі,
Вдивляючись вниз, на світіння твоє,
Посміхнулися, та сказали про себе:
«А ми то думали… А хтось там є!..»
