«Моя історія»
Я вже звик повертатись додому і нічого не чути,
Я вже звик відчувати у грудях камінь легкий, Увімкнувши Pink Floyd, забуваю про біди та муки, Але разом із тим забуваю і хто я такий.
Я блукаю у власних бажаннях про долю щасливу,
Я вважаю потрібним з’їдати себе кожен день Через те, що не можу знайти свою любу та милу Моє серце немов для Амура червона мішень
Я відкритий для цілого світу, мов книга велика, Де знаходяться дещо затерті життя сторінки
Дехто бачить у ній просто речення, дехто лиш букви
І лиш дехто уміє читати. Читати її між рядків!
Хтось вбачає в особі моїй товариша, друга,
Що завжди допоможе вірну стежку знайти,
В мене також є рідні та друзі, що вкажуть дорогу, Але хочеться, щоб по дорозі зі мною йшла ти
Залишивши позаду страждання, образи, нещастя,
Все спочатку, все знову для себе я розпочну,
І надії ніколи не втрачу, що якось зустріну ту,
З ким ніколи в житті не згадаю я про самоту
А я на речі дорослі дивлюся очима дитини
Я дивлюся крізь скло кольорове окулярів своїх,
Через те мене дехто не хоче сприймати серйозно, Але й дехто вважає своїм. Своїм мене серед чужих!
Я мов дерево в полі, стою та борюсь проти вітру, Вітру болю, страждання, що хочуть зламати мене Гілки гнуться додолу і трохи осипалось листя
І лиш десь в глибині в мене квітка надії цвіте!
Я не знаю, чи є в тому сенс, що себе я картаю, Відпустити не можу на волю проблему свою
Але знаю, що сила бажання завжди посприяє
Оживити, омріяну серцем, думку мою!
Данило Толочка, 2014 рік "My Story"
I'm used to back home and did not hear
I'm used to feel chest stone light, enabling Pink Floyd, forget about the troubles and pains, but at the same time and forget who I am.
I wander in their desires to share a happy,
I consider myself to eat every day Because I can not find her beloved and dear to my heart like Cupid red target
I am open to the whole world like a great book where the pages somewhat preserved life
Some see in it a sentence, some only letters
And only some people can read. Read between the lines it!
Someone sees the face of my friend, friend,
That always helps correct path to find,
I also have family and friends that will point the way, but I want to on the road with me was you
Leaving behind the suffering, injury, misfortune,
All first, all over again to myself I begin,
And never lose hope that one day meet one
Who never remember I was about solitude
I look at things through the eyes of adults child
I look through the glass colored glasses of his,
Because I do not want to take someone seriously, but some believe their own. His me among strangers!
I like the tree in the field, standing and fighting against the wind, wind pain, suffering, I want to break the branches bend down and leaves little osypalos
And only somewhere deep in my hopes flower blooms!
I do not know whether there is a sense that I reproach myself, I can not Release the will of a problem
But I know that the strength of the desire to always contribute
Revive, coveted heart, my thought!
Daniel Tolochko, 2014 Смотрите также: | |
