Спитай мене, як треба жити?
Спитай мене, куди йти
Шляхом тяжким, і як зрозуміти,
Куди спрямувати свої сліди?!
До біса це все, до сраки мотлох!
Ці правила варті своїх авторів.
Я сам тут чужинець, а, може, і ворог.
Колись я також цим перехворів.
Life mess - огидно і бридко.
You blessed - моя ти рибка...
Drop it dung - будь завжди простим!
Die young - помирай молодим!
А, може, і справді, з роботи – додому,
Напхати пику і бачити сни.
І так – день за днем, від зими до літа.
Навіщо все це мені, поясни?
Огидне, сумне, тупе існування.
Яка його суть? У чому секрет?
Отримати згоду у колі суспільства,
Чи, може, від смерті імунітет?
Що приводом стане свідомості зламу,
Що зміне кут зору і мої думки,
Порушить всі бачення, переконання,
Всі погляди з точністю до навпаки?
Навряд чи, напевно, я іншої думки,
І, швидше за все, лишуся таким.
Ідилія смаку жувальної гумки –
Швидко живи – вмирай молодим!
