Світло (People Fibonacci)
В космічних пустотах - хаос.
Ти і я, ми падаєм в безвість,
В темноту безкраю зникаєм,
Взаємно не притягаючись, -
Мовчимо непорушно
Очей не закриваючи,
Звуків ненароджуючи.
Тиша суха нас обіймає
Але, я відчуваю твій подих -
Поруч ти, я тебе відчуваю.
Скоріше дай мені свою руку -
Моя реальність зникає!
Скоріше дай мені свою руку -
Я відчуваю що розтікаюсь!
Скоріше дай мені свою руку -
Я буду триматись за тебе!
Серед хаосу, пустоти -
В космосі я, раптом, зависаю.
Існування моє це ти -
Поруч ти, я тебе тримаю!
Це актуально, ми все ж реальні,
Невагомість нас колихає,
Тиша суха нас обіймає.
Дай мені свою руку:
Тихо падаєм летимо
Дай мені свою руку -
З цього хаосу ми втечемо!
Вже немає часу для пафосу,
Коли мозок твій дивиться в дно.
Вже немає часу для пафосу,
Вже немає місця для форм.
Скоріше дай мені свою руку -
Я відчуваю, що розтікаюсь,
Скоріше дай мені свою руку -
Я буду триматись за тебе.
Після хаосу пустоти
Тіло відчуває плазму...
І позаду всі зірки...
Летимо, тебе тримаю -
Це актуально -
Ми все ж реальні,
Невагомість нас колихає,
Тиша суха нас обіймає.
Летимо неозираючись
За межі системних норм,
Летимо за руки тримаючись,
Залишаючи димку думок..
