"В той день, коли..."
Весна не вміє говорити...
Ти подивись: застигли квіти...
І гроза на п'яльцях неба стигне...
Визвіряється полином...
Весна не вміє дозволяти...
Стікає вниз в обійма м'яти...
І квіти лагідно цілує...
Співає радо "Одісную...".
...Колись і я...
Стечу у доли...
Здіймусь полум'ям калиновим...
Лелечим криком розхитаюсь...
Застигну тихо...
І покаюсь...
...В той день, коли під синім небом,
Я закохаюсь у свободу...
Жбурну під дих молитву з медом...
І заховаюсь в квітках глоду...
Весна не вміє домовлятись...
Лиш залишає все зім'ятим...
Самотні душі небом напуває...
І лиш з'явившись, знов зникає...
...Колись і я...
Стечу у доли...
Здіймусь полум'ям калиновим...
Лелечим криком розхитаюсь...
Застигну тихо...
І покаюсь...
...В той день, коли під синім небом,
Я закохаюсь у свободу...
Жбурну під дих молитву з медом...
І заховаюсь в квітках глоду...