"Козаки"
Коли ще трава по степах височіла,
Коней напували лихі вояки...
І пісня над луками тихо дзвеніла,
І билися друзі рука до руки...
Відвага і дружба, як сонце цінились,
А рідну країну несли на плечах...
Як голубку до серця її все тулили...
Любов'ю світило в козацьких очах.
Шабля сестра, а кінь - вірний брат...
Лицем до зорі... Позаду Вкраїна...
Нема вороття, дороги назад...
Будем битися всі до кінця до загину...
Будем битися всі до кінця...
Будем битися всі до кінця...
Вони живота свого не жаліли,-
До дому з щитом або на щиті...
Земленьку рідну, як матір любили,
Списами тримали її у бутті...
Степом широким, очима до сонця
Або ж то на чайці у лоні води...
Усі - у похід до останнього хлопця
За віру, за край, за день без журби...
Шабля сестра, а кінь - вірний брат...
Лицем до зорі... Позаду Вкраїна...
Нема вороття, дороги назад...
Будем битися всі до кінця до загину...
Будем битися всі до кінця...
Будем битися всі до кінця...
