Вмирав актор. Він був смертельно хворий,
Він був старий. І це була не роль.
Віджив той голос, наче грецькі хори.
Вмирав актор, шекспірівський король.
Його ім'я розгублена афіша
уже несла, як вечоровий дзвін.
Яка у залі западала тиша,
Коли на сцені ще з'являвся він!
Його в театр привозила дружина.
Стояла там, припавши до куліс.
А він ще грав. І ми за ним тужили,
І вже його не бачили від сліз.
Він грав не так. Але не міг не грати.
Іще раз. Ще! Востаннє...І згасав.
Додому він вертався умирати,
але в мистецтві він ще воскресав.
А поруч грали молоді, високі.
Зривали голос, морщили чоло.
Але це так, це все іще масовка.
І серед них Його ще не було.
А Він вмирав. Вмирала з ним епоха.
Її уже не викличеш на "біс".
Остання дія... Кладовище. Похорон.
В безсмертя також повні очі сліз.
Actor died. He was terminally ill,
He was old. And it was not the role.
Outlived the voice like Greek choruses.
Dying actor, Shakespeare's King.
His name confused poster
already carried as vechorovyy bell.
What zapadala hall in silence,
When appearing on the scene it!
His wife brought home theater.
Stood there, clinging to the scenes.
But he played. We grieved for him,
And it did not see the tears.
He played wrong. But could not play.
Again. More! The last time ... and fading.
Returned home he die,
but in art it is voskresav.
A number of young people playing high.
Disrupt the vote, wrinkled forehead.
But yes, it's still all extras.
And among them His was not.
He was dying. Era died with him.
It will raise to & quot; bis & quot ;.
Last Action ... Graveyard. Funeral.
In the eyes of immortality also full of tears.
