Незнайоме місто. Осінь. Хмари. Калюжі. Я не розумів що відбувається, хто всі ці люди навколо мене і як я взагалі сюди потрапив… Було тихо і затишно. Але водночас тривожно. Пусті розмови, сотні обличь та думок. Алкоголь наповнював сосуди і здавалося, що крізь призму всіх цих дурних подій втікає щось дійсно важливе. В тісних стінах брудної кімнати було досить легко збожеволіти… Вечір. Озеро. Тихе й спокійне небо. Я відчував себе як вдома, але щось постійно не давало мені спокою. Було відчуття, ніби я забув щось до біса важливе! Погляд. Посмішка. Голос. Це була вона. Вона стала моїм порятунком. Вона була моєю отрутою і вакциною проти неї водночас. І хто зна, чому доля звела нас саме за таких обставин і саме в такий спосіб. Завдяки їй я зрозумів, що все відбулося саме так, як повинно було відбутись. Можливо, ми обоє знаходимося в пошуку… В пошуку нової домівки, несхожої на руїну колишнього. Та хай там як, ми знайшли її. Тепер мій дім – вона. А я постараюся бути домом для неї. Зима. Холодні вулиці. Дим сигарет замість пари з рота. Відчуваю, що місце, яке я вважав домом до цього, насправді, було лиш декораціями.
An unfamiliar city. Autumn. Clouds. Puddles. I did not understand what was happening, who all these people around me were and how I got here in general… It was quiet and cozy. But at the same time disturbing. Empty conversations, hundreds of faces and thoughts. Alcohol filled the vessels, and it seemed that something really important was escaping through the prism of all these stupid events. In the narrow walls of the dirty room it was quite easy to go crazy… Evening. Lake. Quiet and peaceful sky. I felt at home, but something was constantly bothering me. It felt like I forgot something damn important! View. Smile. Voice. It was her. She became my salvation. She was my poison and my vaccine at the same time. And who knows why fate brought us together in such circumstances and in such a way. Thanks to her, I realized that everything happened exactly as it should have happened. Maybe we are both in search… In search of a new home, unlike the ruins of the former. Anyway, we found her. Now my home is her. And I will try to be home for her. Winter. Cold streets. Cigarette smoke instead of steam from the mouth. I feel that the place I used to consider home before was really just a decoration.
