Літнім полем ходить янгол з жовтими очима,
Кругом себе тихо ронить сльози херувима.
Срібним серпом стиглі зерна високо зжинає,
Ними щедро на могилі стежку посипає.
Скажи йому, милий брате,
Ще не твій час помирати,
Ще не згасли ясні очі,
Ще кохана проти ночі
Вдома тебе жде.
На світанку, там де жито росте-дозріває,
Сивий янгол домовини в небо проводжає.
Замість зерен лише попіл вітер розвіває,
Де посіє смерть у землю - життя проростає.
Скажи йому, милий брате,
Ще не твій час помирати,
Ще не згасли ясні очі,
Ще кохана проти ночі
Вдома тебе жде.