Сестро моя, ми говорили з тобою
Ти плакала, я ще не знав, скільки у світі є болю
Я бачив вогонь, я йшов за ним аж до краю
Спалах і кров на губах в мить, коли подих зникає
І не приходить весна
В мороці зникла вона
Сестро, я хочу до тебе, та глибоко надто труна
Скільки крові не пролити, не насититься земля
Пелюстками на могилі проростає кров моя
Братику мій, холодно вдома без тебе
Я чую, як стогне вночі і криком заходиться небо
Дзвін пролунав на біду
Я за тобою іду
Де б ти не був, хоч би й глибоко в пеклі, тебе я знайду
Скільки крові не пролити, не насититься земля
Пелюстками на могилі проростає кров моя