Тихо підкрадеться вечір за вікном.
Спи, моя дитино, забувайся сном.
Як не будеш спати, вийде із землі,
З'їсть упир косматий оченьки твої.
Розчиняє морок шепіт і слова,
Дивиться крізь шибку мертва голова.
Точить свої зубки, дмухає на скло,
Висмоктує з діток радість та тепло.
Доки підступає ніч з усіх сторон,
Пильно берегтиму твій невинний сон.
В день, коли померлі ходять до живих,
Хай моя подоба захистить від них.
Спи, дитинко мила, зникнуть всі жахи,
Як світанок прийде золотить дахи.
Небуття поглине нечисті юрму,
Поверне й матусю в потойбічну тьму.
Тихо подкрадется вечер за окном.
Спи , дитя мое , забывайся сном.
Если не будешь спать , выйдет из земли ,
Съест упырь заросший глазенками твои .
Растворяет мрак шепот и слова ,
Смотрит сквозь стекло мертвая голова.
Точит свои зубки , дует на стекло ,
Высасывает из детей радость и тепло.
Пока подходит ночь со всех сторон ,
Пристально беречь твой невинный сон.
В день , когда умершие ходят в живых ,
Пусть моя подобие защитит от них.
Спи , детка милая , исчезнут все ужасы ,
Как рассвет придет золотит крыши .
Небытие поглотит нечисти толпу ,
Вернет и мамочку в потустороннюю тьму .
