Мужній молодий учитель літератури
проявляє ознаки впертості, як настояна плівка:
до ранку потрібно добити якусь стінгазету,
надиктовану партзавданням від учительської верхівки.
Не вічно ж раювати у межах класу,
розповідаючи трохи молодшим про цікавіші глиби
теорії літератури, аніж те, що дають у підручниках.
Наприклад, що якийсь класик був педофілом,
а у іншого була борода чи, уяви ще,
непристойні погляди на релігійність і режими влади.
Діти не хочуть знати, де-хто-коли-нащо народився,
діти взагалі переважно нічого не хочуть отримувати
нав'язаного. Бо скільки можна споживати.
Нам би їх слухати й з ними інак говорити,
про інші речі. Не про табу. А про щось сакральне.
Діти розуміються трохи ліпше. Вони й не діти вже.
Просто ще – в межах школи.
#Семантика_
