якось
заплющивши очі в бетонній кімнаті
зрозумієш що її стіни придатні
лише для гостріння ножів.
але у тебе з металу лише суха кров
у якій крім заліза ще дуже багато
недоброякісних домішок.
менше з тим коли до стіни залишиться
півкроку вперед а до дотику й менше –
піввидиху з двох легень
візьмешся гострити ножі з усіх пальців
ножі із кісток сухожиллів хрящів
і зовсім тоненькі із нервів.
а коли не залишиться більше нічого згадаєш
ще про пам'ять твою казали міцна хоча й
як вино але ж можна спробувати.
але у розпачі втямиш все безглуздя становища
бо не маєш чим взятися за її павутинне мереживо
ти ж тепер ніж дурнику а вона
можливо не найцінніше що в тебе лишилося
але її тканина хоча б дозволяє іноді
перебинтовувати порізи.
і поглянувши ще раз на пальці й кістки
на сухожилля хрящі навіть нерви і головне
на кров з усілякими домішками
ти застигнеш сконфужено за півкроку піввидиху
до своєї пам'яті із очима повними власних
загострених відблисків.
і більше не ворухнешся.
#Семантика_
