Текст песни Вікторія Дикобраз - Моладасць

Скільки б ти не зривалася з мосту пташкою,
мосту, що мав тебе вести кудись угору,
якщо вірити досвідам – зриватися буде не важко,
рівно допоки досвід не схопить за горло.

А доти не слухай, плетися в кварталах стежкою,
викручуйся, що б не казали батьківські спомини.
Куди нам до їх обережності з кров'ю киплячою
й легенями, збитими віршами безтолковими.

Там кличем червневим вокзали чекають в темряві,
стійко несуть свою варту, немов наплічники
з чимось важливим. Припливами і відпливами
потяги ріжуть станції й стягують шкіру.

Тільки для тебе триває твій двадцять другий
переліком міст і спрагою повертатися
до кожного з них, аби перевірити вулиці
на пружність під кедами й смак придорожніх яблук.

***
Наші страхи народилися в тій же країні,
у них бо і мова спільна – щось розуміємо.
бачиш, від подиху в дзеркалі білим інеєм
проступають послання від янголів Сахаліну.

#Семантика_