Ти мариш минулим. Уява-ріка
Вирізьблює контури смути.
Терпкими очима, манливо тонка,
Душа переповнює груди.
Ти схожа на сонце, де обрій небес
Дощами лікує застуди.
Долоні в трояндах, зі смутком і без,
Тобою щемить звідусюди.
Ти старша за вітер, дерева і сніг,
Краса споглядає у вічі.
Не треба до болю, що хтось не вберіг,
Думки ж бо горять на узбіччі.
Ты мечтаешь прошлым. Воображение -река
Вырезает контуры смуты.
Вяжущими глазами , заманчиво тонкая ,
Душа переполняет грудь.
Ты похожа на солнце , где горизонт небес
Дождями лечит простуды.
Ладони в розах , с грустью и без,
Тобой щемит со всех сторон.
Ты старше ветер , деревья и снег ,
Красота смотрит в глаза.
Не надо к боли, кто-то не уберег ,
Мысли -то горят на обочине.