Один хлопець, нахилившись над столом, записував свої постанови. Його мати у той час прасувала білизну.
«Коли побачу когось, хто потопає, — писав хлопчина, — то відразу кинуся у воду, аби допомогти йому. Якщо загориться дім, виноситиму з вогню дітей. Коли трапиться землетрус, без жодного страху піду серед будинків, що валяться додолу, рятувати людей. А потім усе своє життя присвячу бідним цілого світу».
За якийсь час він почув голос мами:
— Синку, будь такий добрий, спустися до крамнички і купи хліба.
— Мамо, хіба ти не бачиш, що надворі дощ? — з докором спитав син.
Скільки уже було таких «хотів би» у нашому духовному житті...
Одна дванадцятилітня дівчинка записала якось у своєму щоденнику: «Ми є людьми майбутнього, отож повинні поліпшувати ситуацію. Найгірше — це нічого не робити і дивитися, як той бідний світ розпадається на друзки. Кричимо: «Хай живе мир!» — і ведемо війну. Повторюємо: «Геть наркотики!» — і ще більше торгуємо ними. Проголошуємо: «Ні — тероризму!» — і вбиваємо невинних. Хіба ж неможливо припинити усе це?
Хочу тобі сказати: якщо тебе справді засмучує ненависть у світі, не плач і не втрачай надії, а зроби щось, хай навіть маленьке!
Зроби щось, хай навіть маленьке.
Один парень, наклонившись над столом, записывал свои постановления. Его мать в то время гладила белье.
«Когда увижу кого-то, кто утопает, - писал парень, - то сразу брошусь в воду, чтобы помочь ему. Если загорится дом, выносить из огня детей. Когда случится землетрясение, без всякого страха пойду среди домов, валятся вниз, спасать людей. А потом всю жизнь посвящу бедным всего мира ».
Через некоторое время он услышал голос мамы:
- Сынок, будь так добр, спустись в магазин и купи хлеба.
- Мама, разве ты не видишь, что на улице дождь? - с упреком спросил сын.
Сколько уже было таких «хотел бы» в нашей духовной жизни ...
Одна двенадцатилетняя девочка записала то в своем дневнике: «Мы тоже люди будущего, так должны улучшать ситуацию. Хуже всего - это ничего не делать и смотреть, как бедный мир распадается на куски. Кричим: «Да здравствует мир!» - и ведем войну. Повторяем: «Долой наркотики!» - и еще больше торгуем ими. Провозглашаем: «Нет - терроризму» - и убиваем невинных. Разве невозможно прекратить все это?
Хочу тебе сказать: если тебя действительно огорчает ненависть в мире, не плачь и не теряй надежды, а сделай что-то, пусть даже маленькое!
Сделай что-нибудь, пусть даже маленькое.
