У саду поміж деревами, кущами і квітниками росли Дуб і Троянда. Дуб був деревом величавим, а його могутнє гілля здавалося короною, що владно нависала над скромними квітами в саду.
Троянда мала лише стебло з кількома зеленими листками і гострими колючками. Виглядала кволою, наче от-от зів’яне.
Міцний Дуб кепкував з неї, зневажливо кажучи: «Ти – лише нікчемна колюча галузка!»
Коли віяв вітер, Дуб ворушив своїми незліченними листками, творив шум, дивовижний свист і чудові гармонійні звуки.
Через це Дуб дуже пишався собою.
«Наповнюю небо чудовими симфоніями! Я – наче оркестр! Я не такий, як той нещасний прутик, який не вміє нічого! Навіщо взагалі потрібна троянда?»
Несмілива Троянда перелякано мовчала.
Коли настало літо, зацвіла.
Цілий сад аплодував їй довго, щиро і палко.
Дехто вдає зі себе кращого, сильнішого, аніж є насправді. Боїться бути собою.
Квіти просто квітнуть.
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
In the garden pomіzh trees, kuschami kvіtnikami i grew up i Oak Troyanda. Oak tree majestically CCB and Yogo mogutnє gіllya zdaval crown, scho vladno kvіtami modestly hung over the garden.
Troyanda small stalks deprivation s kіlkoma green leaves i GOSTR spines. Viglyadala kvoloyu, nache from-from zіv'yane.
Mіtsny Oak kepkuvav s neї, znevazhlivo Saying to "T - deprivation nіkchemna prickly galuzka!"
Koli vіyav vіter, Oak vorushiv svoїmi nezlіchennimi sheets, create noise, whistling divovizhny i chudovі garmonіynі sounds.
Through tse Oak duzhe pishavsya him.
"Napovnyuyu sky Chudova simfonіyami! I - nache orchestra! I do not Taqiy, yak that neschasny twig, yaky not vmіє nіchogo! Navischo vzagalі potrіbna Troyanda? "
Nesmіliva Troyanda perelyakano Movchan.
If it's lito, zatsvіla.
Tsіly garden aploduvav їy Dovgy, schiro i stick.
Dehto vdaє Zi currently maintained upstream; silnіshogo, anіzh Je naspravdі. Boїtsya Buti himself.
Kvity just kvіtnut.
Bruno Ferrero Іz book "365 for short іstorіy dushі"
