Якось Мойсей, блукаючи по пустелі, зустрів пастуха. Мойсей провів із ним цілий день, допоміг подоїти овець. Коли вже стемніло, пророк зауважив, що пастух відлив трохи молока до посудини і поставив її на скелі, недалечко від того місця, де вони ото перебували.
Мойсей спитав пастуха, для чого він поставив там молоко. Пастух відповів: «Це молоко для Господа Бога».
Пророк попросив пояснити. Пастух сказав: «Я завжди наливаю трохи найліпшого молока і жертвую його Господу Богу».
Мойсей відчув обов’язок виправити віру пастуха, а тому повів бесіду далі: «А чи Господь Бог п’є це молоко?»
«Звичайно», — відповів пастух.
Мойсей узявся пояснювати, що Бог є істотою духовною, а отже, не може пити молока. Пастух не йняв віри. Відтак Мойсей запропонував йому сховатися за кущами і прослідкувати, чи Бог п’є його молоко.
Уночі, у місячному світлі, пастух побачив, як із пустелі прибіг лис. Пильно оглянувши все довкола, звір підбіг до молока і став похапцем його хлебтати. А за якусь часину знову зник у пустелі.
Наступного дня Мойсей помітив, що пастух дуже сумний.
«Щось не так?» — спитав він. «Ти мав рацію, — важко зітхнув пастух. — Господь Бог є чистим духом і не п’є мого молока».
Мойсей здивовано вигукнув: «Ти мав би бути задоволений! Зараз-бо знаєш про Бога більше, аніж кілька днів тому».
«Це правда, — визнав пастух. — Але тепер я позбавлений єдиного способу виявити Йому свою любов».
Мойсей зрозумів ці слова. Він відійшов і став ревно молитися на самоті. Уночі йому явився Бог і мовив: «Мойсею, ти припустився помилки. Це правда, що Я є істотою духовною, але Я з радістю приймав молоко, яке пастух приносив Мені як знак своєї любови. Оскільки Я того молока не потребував, то ділився ним із лисом, який так його любить».
Є-бо такі, що, посівши всі розуми, висміюють віру простих людей. Згадаймо сповнену радости молитву Ісуса:
«Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. Так, Отче, бо так тобі було до вподоби» (Мт. 11, 25-26).
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» Once Moses wandering the desert, met a shepherd. Moses spent the whole day with him and helped milk the sheep. When it got dark, the Prophet said that the shepherd poured some milk in a vessel and set it on a rock, not far from the place where they were behold.
Moses asked the shepherd, which he put milk there. Shepherd said: "This milk for the Lord God."
The Prophet asked to explain. Shepherd said: "I always pour a little milk out the best and I offer it to God."
Moses felt a duty to correct faith shepherd, so he brought the conversation continued: "Is the Lord GOD drink this milk?"
"Of course," - said the shepherd.
Moses undertook to explain that God is a spiritual being and, therefore, can not drink milk. Shepherd did not ynyav faith. Then Moses invited him to hide behind bushes and follow, if God is drinking his milk.
At night, in the moonlight, a shepherd saw came from the desert in November. Scrutiny examining all around, the animal ran to the milk and began hurriedly his lap. And for some chasynu again disappeared into the desert.
The next day Moses noticed a shepherd sad.
"Something wrong?" - He asked. "You was right - it is difficult shepherd sighed. - Lord God is pure spirit and does not drink my milk. "
Moses exclaimed in surprise: "You should be happy! Now, because you know God more than a few days ago. "
"It's true - admitted shepherd. - But now I denied him the only way to reveal your love. "
Moses understood these words. He walked away and began to earnestly pray alone. At night God appeared to him and said, "Moses, you made a mistake. It is true that I am a spiritual being, but I gladly took the milk which the shepherd offered me a sign of your love. Since I did not need that milk, then shared them with the fox, who so loves him. "
There is, for those who, taking all minds, mock the faith of simple people. Recall rejoicing prayer of Jesus:
"I thank thee, O Father, Lord of heaven and earth, that thou hast hid it from the wise and intelligent and have revealed them to infants. Yes, Father, for so it was like you. "(Mt 11, 25-26).
From the books of Bruno Ferrero "365 short stories for the soul" Смотрите также: | |
