Ти половець, ти правнук печеніга,
З чужої муки і з чужої Мекки,
Я жду тебе і я вже почорніла
На цих вітрах од горя і од спеки.
Стоять в степу брати мої кургaни,
На стольний Київ сунеться навала -
Ми стрінемось, ми будем ворогами,
Я вже на тебе меч наготувала.
Чужинець ти і всі ви яничари,
Турецьке зілля, хиже і безнебе
До тебе в сни приходжу я ночами,
За сто печалей від самої себе.
Але не спиниш тінь мою ***,
Моя душа стомилася в кольчузі.
Я знаю все, я не скажу нікому,
Що ми давно не вороги, а друзі.
Козацький син з козацькими очима,
Причому тут мечеті той півмісяць.
І з ким ти йдеш - орда твого вітчима
Усе на зраді скоїть і замісить.
Рубай мене, прицілься в мене з лука,
О ти, що міг би буть моїм коханим.
В твоїх очах незміряна розлука,
А ти ідеш на землю мою з ханом.
І це твоя спокута і офіра,
Опустиш руки раптом серед бою,
В тобі щемить моя висока віра,
А ти і сам не знаєш, що з тобою.
О ти, що міг би буть моїм коханим,
О ти, що міг би буть моїм коханим,
Я вже на тебе меч наготувала... Ты половец, ты правнук печенега,
С чужой муки и с чужой Мекки,
Я жду тебя и я уже почернела
На этих ветрах от горя и от жары.
Стоят в степи братья мои кургaны,
На стольный Киев движется нашествие -
Мы встретимся, мы будем врагами,
Я уже тебя меч приготовила.
Чужак ты и все вы янычары,
Турецкое зелье, хищное и безнебе
К тебе в сны прихожу я по ночам,
За сто печалей от самой себя.
Но не остановишь тень мою ***,
Моя душа устала в кольчуге.
Я знаю все, я не скажу никому,
Что мы давно не враги, а друзья.
Казацкий сын с казацкими глазами,
Причем здесь мечети тот полумесяц.
И с кем ты идешь - орда твоего отчима
Все на измене совершит и замесить.
Руби меня, прицилься у меня из лука,
О, что мог бы буть моим любимым.
В твоих глазах неизмеримую разлука,
А ты идешь на землю мою с ханом.
И это твоя искупление и жертва,
Опустишь руки вдруг среди боя,
В тебе щемит моя высокая вера,
А ты и сам не знаешь, что с тобой.
О, что мог бы буть моим любимым,
О, что мог бы буть моим любимым,
Я уже тебя меч приготовила ... Смотрите также: | |
