Поставив собі металопластикові очі –
Новий підхід, хоча ідея не нова:
Залишити світ по-за собою… І я хочу
Маленький бункер край села.
Поставив собі металопластикові вуха,
Тихо тепер, ніякий звук не долина,
І будь-який крик притишить до дзижчання мухи
Маленький бункер край села.
В мозок поставив Доктора Веба,
Не для понтів, а щоб не боліла голова,
Тільки тепер для щастя треба
Маленький бункер край села.
Поставив собі металопластикове серце –
Може, глухе, але, принаймні, на віка,
Тому що безпека – головне, а в ній найперше –
Маленький бункер край села.
Через пітьму, через тумани,
Світить мені надії зіронька мала,
Раєм земним для мене стане
Маленький бункер край села.