такі жінки, як вона, ніколи не будуть осторонь.
їм співатимуть серенади,
за них гинутимуть красені на дуелях.
вона заворожує одним легким порухом –
тим, як розплітає коси й пускає по плечах падати.
вона так солодко та терпко говорить,
ніби з уст трояндові пелюстки на шовк падають,
а Земля на мить зупиняє свій оберт,
аби її голос послухати –
вона ж бо так п’янко ним заколисує.
вона ж розсипає слова перлинами
і не шукаючи у світу прИхистку,
сама прихищає півсвіту за спиною.
на її кришталеві плечі
лягла важка-преважка ноша
щогодини, щодня, щовечора
захищати майбутнє від пошесті
чи то моди на легкодоступність,
one night love та іншої нечисті.
бо такі, як вона, назавжди приречені,
буди символом вроди, мудрості, честі.
© Соломія Бойко
these women, it will never be clear.
they sing serenades,
for them hynutymut handsome in a duel.
It captivates one easy whim -
how rozplitaye braids and let fall on his shoulders.
She is so sweet and tart says
as if from the mouth of rose petals falling on silk,
Earth and momentarily stops its rotation,
listen to her voice -
It is so because it lulls Heady.
she scatters words pearls
and not seeking refuge in the world,
pryhyschaye same half of the world behind.
its crystal shoulder
placed a heavy burden-prevazhka
every hour, every day, every night
protect against future epidemics
or fashion for hassle-free,
one night love and other evil spirits.
For such as it is, forever doomed,
Buda symbol of beauty, wisdom, honor.
© Salome Boyko
