не сердься, тату.
я просто без тями від нього
і його теплих пальців в холодну погоду.
він мене зігріває ще краще міцно-терпкого чаю.
заховаю в кишеню ключі від його двокімнатного раю,
де панує солодка тиша і ніким ще не зв’язана воля.
якщо добре прислухатись, можна почути дихання.
кожного нашого «кохаю» і «я з тобою».
заплітаються в радості пальці,
пересмикують мокре волосся.
ми з ним сума двох тангенсів,
сорок п’ять градусів кожен,
а простіше, нас тільки двоє в власному світі
без зла і ненависті,
де кожне слово – нова рима.
де кожна рима – новий подих.
а кожен дотик, нехай й незримий,
то шлях новий до нових сходжень.
© Соломія Бойко
08.12.12 р.
не сердись, отец.
я просто без ума от него
и его теплых пальцев в холодную погоду.
он меня согревает еще лучше крепко-терпкого чая.
спрячу в карман ключи от его двухкомнатного раю,
где царит сладкая тишина и никем еще не связана воля.
если хорошо прислушаться, можно услышать дыхание.
каждого нашего «люблю» и «я с тобой».
заплетаются в радости пальцы,
передергивают мокрые волосы.
мы с ним сумма двух тангенсов,
сорок пять градусов каждый,
а проще говоря, нас только двое в собственном мире
без зла и ненависти,
где каждое слово - новая рифма.
где каждая рифма - новое дыхание.
а каждое прикосновение, пусть и незримый,
то путь новый к новым восхождений.
© Соломия Бойко
08.12.12 г..
