Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі. Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора, підтримували жевріючу під попелом іскру. Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав. Пісня волі, споетизованої, може, в дні лихоліття, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми. На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі…
От хоч би там, за Дунаєм, гей, там, за Дунаєм!.. Недобитки січової руїни, хоробріші, завзятіші, звили собі гніздо в Туреччині і возили звідти на Вкраїну, мов контрабанду, палкі заклики у кіш на волю, до січового братерства.
Ярами, коритами висхлих річок, лісовими нетрями, прикриваючись нічною темрявою, ховаючись, мов од дикого звіра, тікало од пана і панщини все, що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі, тікало, щоб здобути собі те, за що предки виймали шаблі з піхов або ставали до бою з кіллями та вилами…
А тим часом ворог не дрімав. Свободный дух народа еще тлел под пеплом неволи. Свежие традиции воли, такие свежие, порой трудно было отличить сегодня от вчера, поддерживали тлеющий под пеплом искру. Старшее поколение, свидетель иной жизни, показывало еще на ладонях мозоли от сабли, поднятой в оборону народных и прав человека. Песня свободы споетизованои, может, в дни лихолетья, завораживающим аккордом звучала в сердцах молодежи, порывала ее туда, где еще не слышно оков, скованных на людей людьми. На широкие бессарабские степи, свободные, без господина и барщины, рвалась горячая воображение и влекла за собой сотни и тысячи ...
Вот хотя бы там, за Дунаем, гей, там, за Дунаем! .. остатками сичевой руины, храбрее, усерднее, свили себе гнездо в Турции и возили оттуда на Украину, как контрабанду, пылкие призывы в корзину на волю, к мочевого братства.
Оврагами, корытами иссушенных рек, лесными трущобами, прикрываясь ночной тьмой, прячась, как от дикого зверя, бежало от господина и барщины все, что не заплесневелый в неволе, не утратило еще живой души, бежали, чтобы получить себе то, за что предки вынимали сабли из ножен или становились к бою с кол и вилами ...
А тем временем враг не дремал. Смотрите также: | |
