Ой не ходи, Грицю, тай на вечорниці,
Бо на вечорницях, дівки чарівниці.
Котрая дівчина, чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
У Неділю рано зіллячко копала,
А у Понеділок переполоскала.
Прийшов Вівторок – зіллячко зварила,
А в Середу рано, Гриця отруїла.
Як прийшов Четвер – та вже Гриць помер,
Прийшла П’ятниця – поховали Гриця.
А в Суботу рано мати дочку била:
«Ой нащо ти, дочко, Гриця отруїла?»
«Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай він не буде, ні їй, ні мені,
Нехай достанеться, Гриць сирій землі!
Оце тобі, Грицю, я так і зробила,
Що через тебе, мене мати била.
Оце ж тобі, Грицю, за те є заплата -
Із чотирьох дощок, дубовая хата!».
Ой не ходи, Григорий, да на вечерницы,
Потому на вечеринках, девки волшебницы.
Котрая девушка, черные брови имеет,
Так тая девушка все чары знает.
В воскресенье рано зелье копала,
А в понедельник переполоскала.
Пришел вторник - зелье сварила,
А в Среду рано, Григория отравила.
Придя четверг - и уже Григорий умер,
Пришла пятница - похоронили Григория.
А в Субботу рано иметь дочь била:
«Ой зачем ты, дочка, Григория отравила?»
«Ой мама, мама, Григорий сожалению нет,
Зачем же Гриша, мама, вместе двух любит!
Пусть он не будет, ни ей, ни мне,
Пусть достанется, Григорий сырой земле
Вот тебе, Гриша, я так и сделала,
Что за тебя, меня мать била.
Вот тебе, Гриша, за то есть возмездие -
Из четырех досок, дубовая хата ». Смотрите также: | |
