За все, що маю, дякую тобі, За все, що маю, і що буду мати. Ночами сняться зорі голубі І вишні білі на причілку хати.
Та й що я знав, коли із дому йшов? Хіба я міг в ту пору зрозуміти, Яка святиня мамина любов, Яке ж то горе, як лишають діти?.
Немов пилину світ крутив, Любив я мрію і мету високу. Пробач мені ,що тяжко завинив Лишив тебе на старість одиноку.
Та й що я знав, коли із дому йшов? Хіба я міг в ту пору зрозуміти, Яка святиня мамина любов, Яке ж то горе, як лишають діти?.
Аж тепер, коли я батько сам, І час прийшов стрічать і виряджати- Я знаю ціну тим святим сльозам, Які тобі судилося спізнати.
Та й що я знав, коли із дому йшов? Хіба я міг в ту пору зрозуміти, Яка святиня мамина любов, Яке ж то горе, як лишають діти?.
Тому й спішу подякувать тобі За все, що маю, і що буду мати. Тому і сняться зорі голубі І білі вишні на причілку хати. За все, что имею, спасибо тебе, За все, что имею, и буду иметь. По ночам снятся звезды голубые И вишни белые на боковой стене дома.
И что я знал, когда из дома шел? Разве я мог в ту пору понять, Какая святыня мамина любовь, Какое же это горе, как оставляют дети ?.
Как пилин мир крутил, Любил я мечтаю и цели высокую. Прости меня, что тяжело провинился Оставил тебя в старости одинокую.
И что я знал, когда из дома шел? Разве я мог в ту пору понять, Какая святыня мамина любовь, Какое же это горе, как оставляют дети ?.
Только теперь, когда я отец сам, И время пришло встречать и виряджати- Я знаю цену тем святым слезам, Которые тебе суждено познать.
И что я знал, когда из дома шел? Разве я мог в ту пору понять, Какая святыня мамина любовь, Какое же это горе, как оставляют дети ?.
Поэтому и спешу поблагода тебе За все, что имею, и буду иметь. Поэтому и снятся звезды голубые И белые вишни на боковой стене дома. Смотрите также: | |