Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж.
Не жалійте мене, хоч і тяжко буде мені.
Я Вас прошу, ні слова. Усе передумайте за ніч.
Добре зважте на все, і вранці скажете: ні.
Світла мрія про Вас співає мені як сирена.
Прив'яжуся до щогли і вуха воском заллю.
Розумію, це щастя. але щастя - воно не для мене.
Я боюся Вас, Єво. Я вперше в житті люблю.
Моя Пісне Пісень! Золоте пташеня мого саду.
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах.
"Фрам"- це значить "Вперед". Ви залишитесь, Єво, позаду.
Бо до серця підступить вічний пошук у вічних снігах.
Тиждень буде все добре. цілуватиму Ваше обличчя.
Може, навіть, не тиждень, а цілі роки минуть.
Будем дуже щасливі. Але раптом Воно покличе.
Ви зумієте, Єво, простити це і збагнууть?
Ви не будете плакать? Не поставите душу на якір?
Не зіткнуться в мені два начала - Ви і Воно?
Я без Вас нещасливий. А без нього буду ніякий.
Я без Вас збожеволію. А без нього піду на дно.
Ваш теплі долоні і мої відморожені руки...
Як вуста відірву від такої сумної руки?
Чи зумієти жить від розлуки і знов до розлуки?
А якщо доведеться чекати мене роки?
"Фрам" застрягне в льодах... А якщо не вернуся я звідти?...
Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя?!
Ви, така молода!.. Ви, що любите сонце і квіти!
- Я люблю Тебе, Нансен! І чекатиму все життя.
Все, що є найсвятіше в мені, називається Нансен.
Хай співає сирена, вона перед нами в боргах.
Я сама розіб'ю об "Фрамові" груди шампанське,
Як покличе тебе вічний пошук у вічних снігах.
Моя Пісня Пісень! Вічний саде мій без листопаду!
Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія.
Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду.
"Фрам"- це значить "Вперед". А на обрію буду я. Я люблю Вас, Ева. Не выходите за меня замуж.
Не жалейте меня, хоть и тяжело будет мне.
Я Вас прошу, ни слова. Все передумает за ночь.
Хорошо взвесьте на все, и утром скажете: нет.
Светлая мечта о Вас поет мне как сирена.
Привьяжуся к мачте и уши воском залью.
Понимаю, это счастье. но счастье - оно не для меня.
Я боюсь Вас, Ева. Я впервые в жизни люблю.
Моя Песнь песней! Золотое птенец моего сада.
Корабль поплывет, я не удержу его в берегах.
"Фрам" - это значит "Вперед". Вы останетесь, Ева, позади.
Ибо сердца подступит вечный поиск в вечных снегах.
Неделя будет все хорошо. целовать Ваше лицо.
Может, даже, неделю, а целые годы пройдут.
Будем очень счастливы. Но вдруг Оно позовет.
Вы сумеете, Ева, простить это и задумывалось?
Вы не будете плакать? Не ставьте душу на якорь?
Не столкнутся во мне два начала - Вы и Оно?
Я без Вас несчастлив. А без него буду никакой.
Я без Вас с ума сойду. А без него пойду на дно.
Ваш теплые ладони и мои отмороженные руки ...
Как уста оторву от такой печальной руки?
Или зумиеты жить от разлуки и вновь к разлуке?
А если придется ждать меня года?
"Фрам" застрянет во льдах ... А если не вернусь я оттуда? ...
Я себе не прощу! А если у нас будет ребенок ?!
Вы, такой молодой! .. Вы, что любите солнце и цветы!
- Я люблю тебя, Нансен! И ждать всю жизнь.
Все, что есть святое во мне, называется Нансен.
Пусть поет сирена, она перед нами в долгах.
Я сама разобью о "Фрам" грудь шампанское,
Позовет тебя вечный поиск в вечных снегах.
Моя Песнь Песней! Вечный саде мой без ноябре!
Ты откроешь свой полюс. Тебя не снесет течение.
Преодолеешь снега. Все останется, милый, позади.
"Фрам" - это значит "Вперед". А на горизонте буду я. Смотрите также: | |
