Не питай «чому»… Вже вкотре випадково губляться ключі, я знову стою на порозі твого дому, пригортаю словом, зігріваю поглядом…
Не питай, бо не знаю чому
молитви зцілюють, чому дощі не припиняються у цьому місті,
чому обіцянки часом не виконують,
шрами ніколи не зникають,
а сьогодні більше не повториться.
Не питай «навіщо» промовляю щоранку одні й ті самі слова,
неначе молитву, наче мантру, наче правило,
щоб випросити, виносити, вивчити, повірити,
мені б лише приміряти твого смутку,
лише помітити твою втому.
Не питай «як довго» чекати листів…
вісників поганих новин та життєвих архівів,
я ж не знаю,
як довго затягнеться ця зима,
як довго триватиме твій сон цієї ночі,
я ж просто пишу
і навіть не знаю, як боляче часом ранять рядки,
як довго печуть сліди на твоїй шкірі,
але ти… не питай, не питай
«чому прокидаюсь поруч, навіщо зявився в твоєму житті і як довго любитиму?»
не питай, бо
я не те, що не знаю відповідей,
я взагалі не шукаю цих питань.
Do not ask "why" ... Once again accidentally lost keys, I again stand on the threshold of your home, hugging short, warm look ...
Do not ask, because I do not know why
Prayer heals, why not stop the rain in this city,
What promises sometimes do,
scars never disappear,
and now will not happen again.
Do not ask "why" every morning speak the same words,
like prayer, like a mantra, as a rule,
to beg, make, learn, believe,
I would just try your sorrow,
just notice your fatigue.
Do not ask "how long" to wait for letters ...
messengers of bad news and life archives
I do not know
how long will drag this winter,
how long your sleep tonight,
I just write
and do not even know how sometimes painful wound strings
how long to bake marks on your skin,
... but you do not ask, do not ask
"Why wake up next to what appeared in your life will love how long?"
not ask for
I do not that I do not know the answers,
I do not seek these issues.
