Чи люблять тебе ті, що засинають поруч з тобою? Чим тривожать твій спокій і чи вірно оберігають твій сон? Я блукаю поміж стін сирої кімнати, я вбираю морок і холод збираю твоїх ворогів. Хто самотній, ніколи не зможе втратити, хто вірить ніколи не позбудеться віри. Якщо обернешся, не забуть забрати коми чи впасти в кому, якщо не в змозі забути головного, якщо не в змозі поставити крапок над і.
Шукай правду у кожному випадковому погляді, виношуй ніжність, як цноту ранкових берегів. Наша розмова мов переливання крові, наша розмова, як сповідь, де не соромишся гріхів. Випити б і приспати всі кровотечі, вилікувати хронічне отруєння наших взаємних заражень, зберегти у пам’яті минулі інтимні зіткнення та докази нашого святого зречення і згадувати весну, і чекати легких бризів самотніх морів.
Чи люблять тебе ті, що засинають поруч з тобою? Чи шукаєш в їх очах своє відображення? Чи мають значення наші минулі зізнання? Чи знаходиш відлуння із колись сказаних слів? Не згадуй мене в чужих обіймах, не шукай притулку своїм хвилюванням. Я далі пишу вірші, в яких тебе більше немає, ковтаю смуток і невпинно ставлю питання: чому ти вже так далеко, коли досі так близько?
Чи люблять тебе ті, що засинають поруч з тобою? Чим заслужили твою вірність і що спільного у ваших світів? Не видавай їм наших секретів. Зраджуй мені, але не нам колишнім. Ламай рамки і вигадуй нові релігії, порушуй закони і запалюй серцеві конфлікти, тільки залишайся для мене безкарно-невинною, нестримно-бажаною, невловимо-близькою. Невпинно апелюю до твоєї відвертості, невгамовно схиляю тебе до правди. Я маю право дізнатись, ти повинна мені сказати: чи люблять тебе ті, котрі тебе майже не знають, чи люблять так сильно, як той, про кого ти більше не згадуєш?
Do you like those who sleep next to you? What is disturbing your peace and protect it true your dream? I wander among the walls damp room, I absorb the darkness and cold collect enemies. He alone, can never lose who believe never lose faith. If you turn in, do not forget to pick places or fall into a coma if unable to forget the main, if not able to put points on the i.
Seek the truth in every casual glance, bears tenderness as virginity morning coast. Our conversation like blood, our conversation as a confession, which is not ashamed of sin. Drink and be put to sleep all bleeding, cure chronic poisoning our mutual infections, save the last clash intimate and evidence of our denial and remember the holy spring, and wait breeze lonely seas.
Do you like those who sleep next to you? Whether looking in their eyes reflected? Do the values our last confession? Did you find an echo of the words ever spoken? I do not recall a strange embrace, not seek refuge excitement. I continue to write poetry in which you no longer swallows sadness and constantly ask the question: Why are you so far when still so close?
Do you like those who sleep next to you? What deserve your loyalty and joint in your worlds? Not deliver them our secrets. Betray me, but we are not the same. Lamai framework and invent a new religion breaking the law and lights cardiac conflicts stay only for me with impunity, innocent, irresistible, desirable, subtly-close. Tirelessly appeal to your candor, you bow to the irrepressible truth. I have a right to know, you should tell me whether you love those who you barely know or love as much as the one whom you do not remember?
