А що то таке лізе в очі,
Коли тобі намагаються брехати?
А що такого? Хто кричить на вухо?
Спокійно ти не можешь спати.
Її позбутися не можна,
Вона така дотошна!
Їй не властиві чорне та біле,
Добра і зла теж не містить вона.
Вона над нами має силу,
В усі часи лише одна.
А що то так ранить душу,
Коли кохаєшь, може вбити.
А що тобі, а що тобі
Допомагає жити?
Її ніколи не забути,
Вона таки ж усюди!
Їй не властиві чорне та біле,
Добра і зла теж не містить вона.
Вона над нами має силу,
В усі часи лише одна.
— Стук-стук.
— Хто там?
— Це я, ваша правда.
— Іди до бісу звідси, тобі тут не місце.
— Стук-стук.
— Да хто ж це знов?
— А це знову я, правда.
— Геть! Геть! Геть! Геть! Я не хочу тебе бачити, не хочу тебе чути!
— Стук-стук.
— Хто?
— Це я.
— Правда?
— Правда.
— Правда?
— Правда!..
Їй не властиві чорне та біле,
Добра і зла теж не містить вона.
Вона над нами має силу,
В усі часи лише одна.
