Як нелюба, мене ти цілувала.
В очах твоїх потворна жалюгідь.
Отрути в трунок мені додавала,
Хотіла долю ти мою змінить.
Збирайся, геть! Іди із мого дому!
За сто чортів, прошу, ти пропади.
Достатньо з мене вже цього дурдому!
Достатньо вже в волоссі сивини.
Кляни того, з ким спала до світання,
Кому ти тіло своє продала!
Зціли мене від клятого кохання.
Ні, просто йди! Тут є й моя вина…
Мені засліпило, як вперш тебе побачив.
Мій мозок відмовлявся працювать.
Себе у тім ніколи не пробачу,
Повік себе я буду катувать.
Чого стоїш, мерзотнице проклята?
Чого чекаєш, люта лихомань?
Ти думаєш, що впущу тебе в хату,
Не діждеш, сучко, досить вже страждань!
Котись із-звідси, кате у спідниці!
Валізи твої всі вже спакував.
Не плач, піди краще втопися у криниці!
Тобі я, курво, пів життя віддав!
З ким швендяла, до того і вертайся.
Не буде й духу твого в домі цім.
Та годі вже тобі, не побивайся,
Ще сотні дурнів пустять тебе в дім.
Розіб’єш серце ти ще не одному,
У тебе ж врода є, нема душі.
Зморочиш голову малому і старому,
У спину ще не раз встромиш ножі… Как нелюбимого, меня ты целовала.
В глазах твоих уродливая жалюгидь.
Яда в напиток мне добавляла,
Хотела судьбу ты мою изменит.
Собирайся, прочь! Иди с моего дома!
За сто чертей, пожалуйста, ты пропади.
Достаточно с меня уже в этом дурдома!
Достаточно уже в волосах седины.
Злословь того, с кем спала до рассвета,
Кому ты тело свое продала!
Исцели меня от проклятого любви.
Нет, просто иди! Здесь есть и моя вина ...
Мне ослепило, как впервые тебя увидел.
Мой мозг отказывался працювать.
Себя в том никогда не прощу,
Век себя я буду катув.
Чего стоишь, мерзавка проклятая?
Чего ждешь, злая лихорадит?
Ты думаешь, что упущу тебя в дом,
Не дождешься, сучка, хватит уже страданий!
Катись из-отсюда, палач в юбке!
Чемоданы твои уже упаковал.
Не плачь, иди лучше топись в колодце!
Тебе я, курва, пол жизни отдал!
С кем бродила, к тому и возвращайся.
Не будет и духу твоего в доме этом.
И хватит тебе, не есть убивайся,
Еще сотни дураков пустят тебя в дом.
Разобьешь сердце ты еще не одному,
У тебя же красота есть, нету души.
Зморочиш голову малому и старому,
В спину еще не раз вонзить ножи ... Смотрите также: | |
