"Перемагає природа завжди!", - кричало крізь асфальт стебло.
Фразу навколо поширював вітер, що в грудях приніс тепло.
Прилавки повні харчів, а за склом псу залишається їсти блох.
Чути лиш лязгіт щелеп в тиші і політ сотень істин в лоб,
Ніби ти - малюк без каски на передовій.
Як набридлива та сука, нюх мене довів,
Де лишилися руїни посеред будів,
Де відчуваєш більше, аніж 100 годин в добі,
Відчуваєш більше, аніж націю в собі...
Я нервово і рвучно у протигаз сопів,
Коли побачив, що людина - це жменя зубів,
Стоячи від неї навіть не за крок, за пів!..
Тотальний мир порушує лише пташина бійка
За насіння, що лежить в гнилих кислотних олімпійках,
Які виїдали очі, наче в падалі круки.
Можна уявити все тепер, та не дотик руки.
Час спепелив ці Помпеї, тому і все в золі.
Порожня пляшка горілки, а поряд - інсулін,
Знайомий погляд із фото, та зовсім інший він,
Коли ти знаєш, що ці очі більше не живі...
Неначе рани ножові, кровоточать іржою потріскані стіни...
Місто безлюдне, та ту поселилися сім'ї силуетів з тіней,
Що забили на церкву. Сигналу не ловлять антени-хрести.
Певно, духовні борги наш господній провайдер усе ж не простив.
Як легко плани складні перекреслити одним олівцем простим!..
Тут завжди людей садили, та не для того, аби рости.
Світом далі править зелень. Та, що має запах.
Дощі замість хетів, а громи хай будуть сабом!
Такий спокій, якому б піддався Йожеф Сабо,
Заколихує. Прощаюсь з днем я тихим сапом...
Кричав у пошуках людей, аж поки не охрип я...
Лу - це моя Прип'ять.
Кричав у пошуках людей, аж поки не охрип я...
Лемберг - це моя Прип'ять.
Кричав у пошуках людей, аж поки не охрип я...
Новік - це моя Прип'ять.
Щоранку вирушаю, як сталкер, у цей "бед тріп", яу!
Вкраїна - це моя Прип'ять.
Кричав у пошуках людей, аж поки не охрип я...
Станіславів - це моя Прип'ять.
Кричав у пошуках людей, аж поки не охрип я...
Тернопіль - це моя Прип'ять.
Кричав у пошуках людей, аж поки не охрип я...
Київ - це моя Прип'ять.
Щоранку вирушаю, як сталкер, у цей "бед тріп", яу!
Вкраїна - це моя Прип'ять.
Кричав у пошуках людей, аж поки не охрип я...
Дрогобич - це моя Прип'ять.
Кричав у пошуках людей, аж поки не охрип я...
Чернівці - це моя Прип'ять.
Кричав у пошуках людей, аж поки не охрип я...
Рівне - це моя Прип'ять.
Щоранку вирушаю, як сталкер, у цей "бед тріп", яу!
Вкраїна - це моя Прип'ять. "Nature always wins!" Shouted the stalk through the asphalt.
The phrase was spread around by the wind, which brought warmth to his chest.
The counters are full of food, and behind the glass the dog is left to eat fleas.
You can only hear the clatter of jaws in silence and the flight of hundreds of truths in the forehead,
It's like you're a kid without a helmet on the front line.
As annoying and bitch, my sense of smell proved me,
Where are the ruins in the middle of the buildings,
Where do you feel more than 100 hours a day,
You feel more than the nation in you ...
I'm nervous and jerky in the gas mask puffs,
When he saw that man is a handful of teeth,
Standing from her not even a step, half! ..
Total peace is disturbed only by a bird fight
For the seeds lying in the rotten acid Olympics,
Who ate the eyes, as if fallen ravens.
You can imagine everything now, but not the touch of a hand.
Time burned these Pompeii, so everything is in ashes.
An empty bottle of vodka, and next to it - insulin,
Familiar look from the photo, but it's completely different,
When you know that these eyes are no longer alive ...
Like knife wounds, rusty cracked walls ...
The city is deserted, and there settled families of silhouettes from the shadows,
That they killed the church. The signal does not catch cross antennas.
Apparently, our Lord's provider did not forgive spiritual debts.
How easy it is to cross out complex plans with one simple pencil! ..
People have always been planted here, but not in order to grow.
The world is further ruled by greenery. The one that smells.
Rain instead of Hittites, and let the thunder be a sub!
The kind of calm that Jozef Szabo would succumb to,
He sways. I say goodbye to the day with a quiet breath ...
I shouted in search of people until I hoarse ...
Lou is my Pripyat.
I shouted in search of people until I hoarse ...
Lemberg is my Pripyat.
I shouted in search of people until I hoarse ...
Novik is my Pripyat.
Every morning I go, like a stalker, to this "bad trip", yeah!
Ukraine is my Pripyat.
I shouted in search of people until I hoarse ...
Stanislaviv is my Pripyat.
I shouted in search of people until I hoarse ...
Ternopil is my Pripyat.
I shouted in search of people until I hoarse ...
Kyiv is my Pripyat.
Every morning I go, like a stalker, to this "bad trip", yeah!
Ukraine is my Pripyat.
I shouted in search of people until I hoarse ...
Drohobych is my Pripyat.
I shouted in search of people until I hoarse ...
Chernivtsi is my Pripyat.
I shouted in search of people until I hoarse ...
Rivne is my Pripyat.
Every morning I go, like a stalker, to this "bad trip", yeah!
Ukraine is my Pripyat. Смотрите также: | |
