Нестерпно холодно, та в цім не винна погода,
Вітер і дощ не грають ролі.
Відстань малює нам справжню негоду
Й в осінній самоті забагато волі.
Порожня темрява в'їдається в душу,
І ностальгія знову в кожній клітині.
Чекати довго ще, але я мушу
Лише думками поряд бути віднині.
Приспів:
Здолати відстань, підлий холод і нудьгу,
Очима з'їсти напівтемну пустоту,
І не піддатись меланхоліям гірким,
І дочекатись, дочекатися зими.
2к
В режимі "спогади" думи кружляють невпинно,
Гріють теплом крижану свідомість.
Сонату на нервах грає час, що став таким тихоплинним
Й заглиблює далі мій світ в монотонність.
І розривають на шматки хвору душу
Думки нестримні, які в осінь пірнули.
Чекати довго ще, але я мушу
Просто чекати, щоб ця осінь минула.
Приспів: