"Народный" вариант стихотворения М.П. Старицкого
Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочцi тут пiд калиною -
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срiбною хвилею
Стелеться полем туман.
Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
Небо незмiряне, всипане зорями, -
Що то за божа краса!
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.
Ти не лякайся, що нiженьки босi
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - нi вiтру, нi хмар:
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою:
Нiчка поклала всiх, соном окутала, -
Анi шелесне в гаю.
Сплять вороги твої, знудженi працею, -
Нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання - за грiх? & Quot; People & quot; MP version of the poem Staritskogo
Nich yak misyachna, Zorian, clear!
We see hoch Golko zbiray.
Viydi, Cohanim, Prace zmorena,
Hoch on hvilinochku Ai.
Vkupochtsi sit here pid Kalina -
I over I pan pans!
Look, my ribonko - sribnoyu Hvilya
Field fog creeps.
Guy charivny, nibi Promen vsipany,
Zagadavsya Chi, Chi Sleeps:
He's the one strunkiy visokiy osichini
Leaves pestlivo tremtit.
Sky nezmiryane, vsipane dawns -
Shcho then for bozha beauty!
Pearl yasnimi gene pid poplars
Graє kraplista dew.
TI does not lyakaysya scho nizhenki bosi
Vmochish in cold dew:
I tell you, virnaya, right up hatinonki
I odnesu himself on his hands.
TI does not lyakaysya scho zmerznesh, lebedonko,
Heat - vitru HI, HI Hmar:
I prigornu you to svogo serdenka,
A vono stick, yak fever.
TI does not lyakaysya scho mozhut pidsluhati
Tihu Rozmova your:
Nichka poklal vsih, COHOM enveloped -
Ani shelesne to Gaya.
Splyat vorogov tvoї, znudzheni Prace -
We are not flashes їh smih.
Chi are we, okradenim doleyu nasheyu,
Q Hvilya Kohannya - for grih? | |
