Я помер? Це може сон? А взагалі видіння?
Похмуро зубожілі цього замку стіни
У силі відчувається дух темноти
Не єдиний я живий в цьому палаці
Там на матраці лежать кості мерців
Погляд опускаю на свої тремтячі пальці
Я знаю чия кров застигла на кінцівках
Перед судом не на мою користь стрілка
Усе що памятаю сухі сльози викликає
Прохання, плач, сум тих невинних душ
Глибоко в мені осіли та совість конає
Що в мені сидить? Знають, що не вуж
Впилася гадюка в плоть по самі кістки
Між добром та мною розірвалися мости
Все чинилося зневолі, все сплановано аби
Я людям багатьом та собі долю розбив
Неварто було турбувати коридори ці
Сивий дідуган із палюгою в руці
Щоб лихо попередити молитву прочитав
Та коли діло почато ти його не зупиняй
Усе моє милосердя дух лихий забрав
стільки злого скоїно, добра тут не шукай
Хоч бери та йди і зі скелі прямо в воду
Я це не я, а той хто чинить шкоду.