Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в груді ти ховаєш серце люте,
За те, що кров ти п'єш, на низьких і слабих
З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;
За те, що так тебе боїться слабша твар,
Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!
І ось блищить мій кріс — ціль добра, вистріл певен,
І вбійчеє ядро під хмари понесе він.
І замість нести смерть згори на земне ложе,
Ти сам спіткаєш смерть під хмарами небоже.
І не як божий суд, але як труп бездушний
Ти впадеш, судові тих моїх куль послушний.
І не остатній ти! Нас є стрільців стосот;
І все, що звесь беркут, полоще кров'ю рот,
Вивищуєсь над мир, тривогу й пострах сіє, —
Те кулі не уйде, як слушний час наспіє.
А труп бездушний ми без жалю, без промови
Ногою копнемо й підемо дальш на лови.
Іван Франко, 1883 Я не люблю тебя, ненавижу, беркут!
За то, что в груди ты прячешь сердце злое,
За то, что кровь ты пьешь, на низких и слабых
С гордостью глядишь, хоть сам живешь с ним;
За то, что так тебя боится слабая тварь,
Ненавижу тебя за тее, что ты царь
И вот блистает мой крис - цель хорошая, выстрел уверен,
И вбийчее ядро под облака понесет.
И вместо нести смерть сверху на земную ложе,
Ты сам постигнешь смерть под облаками племянник.
И не как божий суд, но как труп бездушный
Ты упадешь, судебные тех моих шаров послушен.
И не остатний ты! Нас стрельцов стосот;
И все, что свесы беркут, полощет кровью рот,
Вивищуесь над мир, тревогу и страх сеет, -
То пули не уйдете, как удобное время подоспеет.
А труп бездушный мы без сожаления, без речи
Ногой копнем и пойдет дальше на охоту.
Иван Франко, 1883 Смотрите также: | |
