Не відпускай каміння з рук
Та певно воно стане твоїм серцем
Плюнь в лице самої смерті
Та руш
Нестримно.
Спини надмірних слів потік
Бо ця ріка безмірно мертва
Дивись на долоні простерті
Вони
Впрошують пожертви
Ти набудеш дах над головою
Я підлогу втрачу під ногою
Ти порахуєш гроші в кишені
А я відкрию свої двері
Ти розіб’єш аварійне скло
А хтось проґавить матч футбольний
Ти завтра втратиш своє житло
Та хтось тобі скаже «я нездольний»
І він запросить тебе танцювати
А хтось відійде на своїй краватці
І ти заміниш чорне на біле
А я відріжу собі крила
Не дозволяй щоб твоє небо
Вкрив хтось нетутешній чадом
Будь невпинним та незрадним
Пірни
У простір
Розкрий долоні під дощем
Лети пташиною над світом
Сяйвом стань несамовитим
Відчуй
Справжнє тепле літо.
Ти почуєш оплески урочі
Я прокинуся від снів пророчих
Ти набереш телефонний номер
Та хтось відповість «вже рік як помер»
Ти вирішиш жити якось правдиво
Але твої вчинки втратять диво
І ти заміниш пливке на певне
А я пройду дощем у червні